Смерть 56-річного піарника та медіавласника Ігоря Мізраха у Київському СІЗО в липні 2023 року могла б залишитися черговим епізодом фатальної бійки між ув’язненими, яких не догледіла адміністрація. Однак вирок, винесений Шевченківським районним судом Києва 23 січня 2026 року, та низка паралельних розслідувань змушують поглянути на цю історію під іншим кутом.
Офіційно суд визнав Віталія Коваленка, раніше судимого за крадіжки та грабежі, винним у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Мотив — побутова сварка через недопалок . Однак свідчення вдови загиблого про систематичні побиття, загадкові обставини перебування Мізраха в ізоляторі та окреме розслідування щодо наркокартелю «Хімпром» вимальовують картину, в якій смерть «чорного політтехнолога» могла бути вигідною тим, хто має значно більше ресурсів, ніж звичайний кримінальник-рецидивіст.
Частина 1: Справа Мізраха — побутовий конфлікт із летальним кінцем
Ігор Мізрах потрапив до СІЗО 18 травня 2023 року. Його затримали в межах гучної справи про шахрайство із захопленням заводу дитячого харчування у Полтавській області. За версією поліції, адвокат та власник медіахолдингу використовував підконтрольні ЗМІ для тиску на бізнес і політиків, а до організованої групи входили навіть представники «силового блоку» та екс-заступник міністра сільського господарства РФ .
19 липня 2023 року, згідно з матеріалами справи, Мізрах та Віталій Коваленко зіткнулися у переході між корпусними відділеннями. Причина — кинутий під ноги недопалок. Далі, за словами очевидців, сталася перепалка, після якої Коваленко завдав Мізраху кілька ударів . Через 9 днів, 28 липня, потерпілий помер у лікарні від розриву тонкої кишки та гнійного перитоніту.
Судовий процес тривав понад два роки. Коваленко кілька разів змінював покази: спочату визнавав вину, потім відмовлявся від слів, перекладаючи відповідальність на лікарів . Його співкамерники давали плутані свідчення, натякаючи на тиск з боку поліції під час слідчих експериментів. Один зі свідків зізнався, що правоохоронці наказували йому говорити те саме, що й обвинувачений .
Вирішальними стали свідчення вдови загиблого. Вона повідомила суду, що чоловік постійно скаржився на побиття в СІЗО — по 2-3 рази на тиждень. Він називав прізвища кривдників у листах, які дружина, за її словами, знищила. Більше того, вона наполягала, що фатальне побиття сталося не 19, а 21 липня, оскільки саме того дня Мізрах зателефонував їй і повідомив про напад . Захисники навіть надали заяву, написану Мізрахом 25 липня на ім’я начальника поліції, де він стверджував, що його побили в підвалі СІЗО .
Попри ці суперечності, суд визнав доведеним, що саме удари Коваленка 19 липня спричинили смерть. Версію про можливі пізніші побиття суд не відкинув, але зазначив, що вона не спростовує вини обвинуваченого . Вирок — 8 років позбавлення волі. Працівників СІЗО покарали дисциплінарно, але до кримінальної відповідальності не притягнули .
Частина 2: Людина з багатьма обличчями — Єгор Буркін (Левченко)
Поки тривав суд над Коваленком, зовсім інша історія розгорталася навколо постаті, яка опосередковано може бути пов’язана з обставинами арешту Мізраха. Це Єгор Буркін, відомий також як Єгор Левченко, “Мексиканець”, Артем Єрмолаєв та Артур Сачіанов .
Згідно з даними СБУ та журналістських розслідувань, уродженець російського Стерлітамака Буркін є організатором міжнародного наркосиндикату «Хімпром» . Це угруповання з 2014 року налагодило масштабне виробництво та збут синтетичних наркотиків (“солей”) через інтернет-магазини та систему “закладок” на території України, Росії, Білорусі, Казахстану та інших країн. Щомісячний прибуток картелю оцінювався у понад 2 млн доларів .
У 2019 році українські правоохоронці провели масштабну операцію: було вилучено сотні кілограмів наркотиків та прекурсорів, готівку, золото. Буркіну оголосили підозру за статтями створення злочинної організації, відмивання грошей та наркоторгівлю, після чого він втік з України (за даними слідства, вилетів до Стамбула ще у 2016 році) і оселився у Мексиці .
Відмивання коштів. Схема легалізації наркодоларів була класичною, але масштабною. Гроші інвестували у цілком легальний бізнес: мережу молочної продукції, салони краси, нерухомість, автомобілі . Слідство має дані про “чорну бухгалтерію” та виведення коштів через криптовалюту .
Відмивання репутації. Найцікавішим є інформаційний супровід діяльності Буркіна. У лютому 2023 року, незадовго до арешту Мізраха, в українських медіа стартувала гучна акція «Спіймай баригу — отримай кеш» . Анонімний “меценат з Мексики” обіцяв винагороду за допомогу у викритті наркоторговців. Згодом з’ясувалося, що “меценатом” є Єгор Левченко (Буркін) .
Цю акцію експерти одностайно назвали “іміджевою джинсою” . Десятки сайтів опублікували замовні матеріали, які малювали образ Буркіна-Левченка як успішного бізнесмена, волонтера та борця з наркотиками. Навіть з’явилися публікації про “інновації” та “модернізацію” під керівництвом Буркіна на хімічному виробництві, де жодним словом не згадувалося про кримінальне минуле та розшук . Метою цієї кампанії, ймовірно, було зняття санкцій, закриття кримінальних справ в Україні та легалізація перебування за кордоном.
Частина 3: Точки дотику — чи міг Мізрах знати зайве?
Чому смерть піарника Мізраха може бути пов’язана з наркокартелем «Хімпром»? Прямих доказів, на кшталт “листа з Мексики”, немає. Однак існує кілька непрямих факторів, які в сукупності виглядають більш ніж дивно.
- Справа Мізраха — інструмент тиску? Ігор Мізрах був не просто шахраєм. Слідство називало його організатором схеми із захоплення заводу, яка передбачала втручання в держреєстри. Але головне — його медіаресурси використовувалися для “тиску та шантажу на бізнесменів та політиків” . Чи міг він мати компромат на представників великого капіталу, зокрема пов’язаних із “відмиванням”? Він міг знати про схеми виведення грошей, зокрема й тих, що працювали на російські структури.
- Зв’язок із РФ. У справі Мізраха фігурував екс-заступник міністра сільського господарства РФ . Буркін — громадянин Росії, якого СБУ підозрює у роботі на російські спецслужби. За даними слідства, ФСБ могла використовувати «Хімпром» для дестабілізації ситуації в Україні . Перебування Мізраха в одному СІЗО з людьми, які мають вихід на російський слід, відкривало перед ним небезпечні горизонти для співпраці зі слідством. Він міг стати цінним свідком у справах, що стосуються фінансування російських структур.
- Систематичне побиття. Версія про “рецидивіста, що не стримався” розбивається об свідчення вдови. Мізраха били постійно, вимагали грошей, виводили у двір . У кримінальному світі це схоже не на випадковий конфлікт, а на цілеспрямований тиск з метою залякування або “обробки”. А після того, як він написав заяву про побиття в підвалі 25 липня (за три дні до смерті), тиск міг стати фатальним.
- Зручний вирок. Суд визнав Коваленка винним, але фактично “обнулив” версію про інших учасників. Фраза у вироку про те, що “відносно потерпілого і в подальшому… дійсно могло бути застосовано фізичне насильство з боку невстановлених осіб, що ніяким чином не спростовує висновки суду” , є ключовою. Вона дозволила закрити справу, не шукаючи цих “невстановлених осіб”, які могли діяти за вказівкою ззовні.
Висновки
Смерть Ігоря Мізраха офіційно визнана побутовою. Виконавець отримав термін. Службове розслідування в СІЗО покарало кількох співробітників доганами.
Однак якщо накласти цю історію на контекст діяльності Єгора Буркіна та його наркокартелю «Хімпром», виникають закономірні питання:
- Чи не став Мізрах, який потрапив до СІЗО у справі з “російським слідом”, надто небезпечним свідком для тих, хто має що приховувати у вищих ешелонах тіньового бізнесу?
- Чи не були зацікавлені люди з оточення Буркіна (який активно відмивав гроші та репутацію саме навесні-влітку 2023 року) у замовчуванні будь-якої інформації, що могла б виплисти під час розслідування справ, пов’язаних із фінансовими махінаціями та тиском на бізнес?
- Чи могло систематичне побиття бути не свавіллям криміналітету, а цілеспрямованим актом залякування з ліквідацією в кінці, щоб припинити будь-які розмови?
Вирок суду поставив крапку в справі Віталія Коваленка. Але він не відповів на питання, хто і чому бив Мізраха протягом усього його перебування в СІЗО, і чому людина, яка знала про схеми “чорного” піару та рейдерства, так і не дожила до суду за своєю основною справою. Діяльність «Хімпрому» доводить, що для відмивання мільйонів і репутації у великих масштабах у цьому світі готові на багато що — навіть на замовлення смерті в стінах державної установи.